Біля Косова в скелі жив Щезник, вдався вередливим і негорим до людей. Чинив усяку шкоду. Кажуть, що й бо- шчки на місто насилав. Тому в Косові раз на десять-п’ять років від моровиці люди гинули як мухи. Та якось з явився в Косові побожний та заможний чоловік Зіняк. Він допомагав бідним, лічницям [лікарням], купував і датував книжки школам. Ото він і замислив вигнати Щезника. Для цього на дванадцятьох службах Божих посвятили воду, зробили кропило з коси невинної дівчини, котра прийняла перше причастя. Воду влили в горщик, зроблений із глини, замішаної на йорданській воді, а ділив той горщик гончар після триденного посту, сповіді та причастя.
Після приготувань чоловік Зіняк вирушив у дорогу. Так, щоб до півночі зайти під скелю, у якій мешкав Щезник. Вечоріло, іти ставало важко. Бо дорогою його щось лякало, чіплялося за ноги, завивало у верховітті, тихі червоні вогники блимали то ліворуч, то праворуч… Зіняк уперто йшов уперед, промовляючи вголос молитви та співаючи псалми.