Fathercraft - Приватна майстерня
  • Головна
  • Про майстерню
  • Наші твори
    • Перевертень
    • Характерник
    • Чугайстер
    • Бездонник
    • Ох
    • Бродниця
    • Папоротниця
    • Вовчур
    • Мавки
  • Легенди та перекази
  • Матеріали
  • Контакти

Казка про Житницю та Василя

Жила собі в житі вродлива, але дуже полохлива мавка. З жита вона ніколи не виходила, живих не зачіпала, зла не чинила, навпаки — стерегла й оберігала поле, висмикувала з нього бур’ян, відганяла від нього пустунів вітрів, щоб не покрутили чи не повикладали стебло.

Звали її Житниця.

А належало те житнє поле одному заможному пану. Був той пан багатий і на красеня сина. Звали парубка Василь. Статний, білявий, а очі… Наче небо — чисті та глибокі. Дівчата за ним табунами бігали. А той тільки своїми ясними очицями всміхається й на жодну уваги не звертає.

Побачила його якось Житниця, та й собі закохалася. Часом сидить на межі, віночок із маків плете та все в той бік поглядає, звідки Василь міг би з’явитися.

Одного гожого літнього ранку парубок за наказом батька прийшов на житню нивку подивитися. Чи все гаразд? Чи не час уже жнива починати?

А Житниця де й уродилася. Його піджидає, чари свої на хлопця напускає. І не зогледівся Василь, як упіймався. Та давай за дівчиною ганятися. Така вона йому люба та мила, що без неї, здається, і не жити. Водила мавка хлопця житами цілісінький день і без відпочинку, все не могла ним намилуватися, але до себе й близько не підпускала. Щоб не сполохати.

Батько, котрий за сином прийшов, бо той довго додому не вертав, не розгледів його серед жита — вправно сховала Житниця хлопця від чужого ока. Парубок не міг збагнути ні де він є, ні що з ним діється.

Промайнув другий день, третій.

Хлопець не спав, не їв і не пив. Усе за примарним щастям житнім полем бігав. Нарешті знесилився, упав серед жита й заснув міцно-міцно.

Прокинувся — ніде нікого, тільки жита кругом стіною. Отямився хлопець і не може пригадати, що він тут робить. Може, сонце голову напекло, то й знепритомнів? Але чого ж тоді так ноги болять, а ще пити та їсти дуже хочеться? Схопився парубок і мерщій додому. Та не надто прудко, напевне, біг Василь, бо не знав, від кого втікає.

Мавка швидко схаменулася, що її коханий зник. Перетворилася на жайворонка, здійнялася вгору й побачила Василя. Відтак спустилася, набрала знову своєї звичайної подоби й побігла слідом за хлопцем. Жито під нею хилиться, як од вітру, і одразу випростовується: мавка слідів не лишає.

Біля самої межі наздогнала-таки хлопця Житниця. Ступив би він ще крок — ніколи б уже мавка не побачила парубка, адже вона тільки в житі силу має.

Ухопила вона хлопця обома руками, повернула до себе лицем, глянула ще раз у його прекрасні очі і, щоб не втратити навіки, дихнула подихом холодним Василеві в обличчя. І на тому місці, де стояв хлопчина, враз гойднули голівками дві квітки небесно-гарні, ніби двоє парубочих очей.

Ось так парубок Василько навіки залишився з Мавкою. Відтоді влітку в житах можна побачити красиві квіти, які ми звемо васильками-волошками, і вродливу дівчину, яка плете собі віночок із тих квітів та про щось із ними розмовляє.

Контакти

Україна, м. Рівне
+38 (067) 707 30 40
fathercrafts@gmail.com

Категорії

  • Про майстерню
  • Виробництво
  • Наші твори
  • Легенди та перекази
  • Матеріали
  • Контакти
Email
Facebook
YouTube
Instagram

Приватна майстерня з виготовлення авторських кабінетних ножових композицій «FatherCraft»