Посеред великого села було озеро. У ньому водилися карасі, окуні, коропи. І діти, і дорослі любили це місце. З-під коріння старого явора витікало джерельце й напоювало озеро свіжою водою.
А біля броду мешкали дві сестриці – Бродниці. Удень вони спали глибоко на дні озера, а вночі розважали добрих людей чарівними піснями та грайливим сміхом.
По обидва береги озера жили дві господині: тітка Xівря та тітка Мотря.
У Хіврі були білі гуси, а в Мотрі — сірі. Птахи плавали й купалися в озері, дружили між собою, тож частенько плуталися: сірі приставали до Хівриного берега, а білі — до Мотриного. А затяті господині вибігали до берега, сварилися та жбурляли камінням у чужих гусей. Пропав спокій: вода в озері скаламутилась, гуси галайкали, риба борсалась.
