Fathercraft - Приватна майстерня
  • Головна
  • Про майстерню
  • Наші твори
    • Перевертень
    • Характерник
    • Чугайстер
    • Бездонник
    • Ох
    • Бродниця
    • Папоротниця
    • Вовчур
    • Мавки
  • Легенди та перекази
  • Матеріали
  • Контакти

Казка про дівчину криницю

Колись дуже давно, ще за незнаних нами часів, жила в одному селі проста дівчина. Звали її Криниця. Добру душу мала вона та щире серце. Все людям допомагала, розумні поради давала, останнім ділилася. Та одного разу прийшла в той край біда. Повисихали геть усі ріки та джерела. Кажуть, що лихий Змій ключі від усіх вод у Бога викрав, а хмари до того краю не підпускає — розганяє. І все тому, що дівчина Криниця дуже йому подобається і він хоче мати її за дружину, а вона з нього кепкує.

Промайнув тиждень, другий… Лихо! Без води і людина, і скотинка, і рослинка гинуть та погибають. Стали добрі люди дівчину Криницю просити: піди та піди до Змія, попроси, може відкриє хоч одне джерельце та випустить хоч одну дощову хмару. Шкода стало дівчині людей. Нічого робити. І пішла вона до Змія.

Стала під його печерою та й гукає:

— Вийди-вийди, Змію, на розмову.

Змій почув такий рідний голос і поважно виповз із печери. Огнем дише, щасливо всміхається, ключі від рік у нього на шиї на ланцюгу теліпаються.

—        Ну що, Кринице, красна дівице, зрозуміла нарешті, де твоє щастя заховане? Готова стати моєю? Передумала? І вже любиш мене?

—        Так. Я готова стати тобі за дружину, бо не хочу, щоб через мене невинний люд страждав. Але я тебе, поганця, не люблю! І ніколи не зможу полюбити. Серцю не накажеш.

Розсердився Змій і як заричить:

—        Що? То ти хочеш світ погубити? Уже могла б і збрехати. Ну раз ти така незговірлива, то бути тобі відтепер деревом, аж поки не порозумнішаєш.

            Щойно промовив Змій прокляття, як дівчина перетворилася на плакучу вербу.

Дівчина Криниця додому не повернулася. Дощ не пішов, ріки не стали повноводними. Зажурилися люди. Мабуть, смерть їхня близько. Тільки росою ранковою і рятувалися. Та чи надовго цього вистачить?

А бідна Криниця стоїть собі край дороги й листям сумно шелестить. Якби мала сльози — то вже би плакала.

Аж тут обізвалася до неї мати-земля:

—        Не журися, красуне, не все втрачено. Мені також боляче, тіло моє без води потріскане, трави та дерева гинуть. Але ж я не втрачаю надії. Бо чую, як у моїх глибинах нуртує-живе заперта вода. Ключі ми з тобою не зможемо у Змія відібрати, а от воду підземну твоє коріння може спробувати дістати.

            І верба зачала своїм корінням тягнутися-пробиватися дедалі нижче й нижче. Матінка-земля підказувала дівчині шлях — і врешті, майже під ранок, сталося диво: коріння верби дотягнулося до підземної ріки. Верба занурила своє коріння у воду, і дівчина Криниця подумала:

—        Я вже не зможу знову стати людиною, але я таки зможу подарувати спраглим воду.

Вона радісно всміхнулася сонцю, подякувала матінці землі, опустила своє віття ще нижче і… Її дерев’яне тіло всередині стовбура зникло. А на його місці задзюркотіла вода. Верба звільнила підземну річку.

Щасливі люди поспішали до місця з цілющою водою, сміялися, раділи. Вони врятовані, вони не помруть від спраги. Земля нашептала людям правду про ту, яка врятувала їх від спраги. І люди це місце, де з’явилася в дереві вода, стали називати на честь доброї  дівчини — Криницею.

Дивувався страшний Змій: чому люди досі живі? Чому не померли від спраги? Вирішив за ними простежити. Не може бути! Що за чудасія? Звідки взялася ця вода? І куди ділася його верба-Криниця?

Розлютився лихий змій. Але нічого з Криницею вдіяти не може. Ані висушити, ані замкнути. Не слухає його Криниця, знущається! Бо щойно він зазирне досередини, як ніякої води не бачить. Лишень дрібне каміння та пісок. Вода дивним чином від нього ховалася, хоч він і на власні очі бачив, як люди беруть із дерева вод та п’ють її.

—        Ах так, — розсердився ще дужче Змій. — Я вам по кажу, як Змія не слухати!

І він запхав свою голову в Криницю і зачав ковтати пісок, дрібне каміння, думаючи, що воно от-от стане водою. Ковтав-ковтав, аж поки не луснув. Ключі, що замикали всі ріки, вивільнилися, а небом потягнулися густі дощові хмари.

Батьківщину Криниці було врятовано. Кажуть, що дівчина, яка пожертвувала своїм життям заради порятунку спраглих, досі жива. Вона стала духом і живе в криницях та оберігає живу воду від недоброго Змія. Бо скупих ненажерливих зміїв у нашому світі досі багато.

Контакти

Україна, м. Рівне
+38 (067) 707 30 40
fathercrafts@gmail.com

Категорії

  • Про майстерню
  • Виробництво
  • Наші твори
  • Легенди та перекази
  • Матеріали
  • Контакти
Email
Facebook
YouTube
Instagram

Приватна майстерня з виготовлення авторських кабінетних ножових композицій «FatherCraft»